Богуславське НВО "Ліцей №3-МАН"


Меню сайту

Важливо






Учням


Форма входу

Погода

Пошук

Захист прав дитини

Кабінети довіри


 

Національна дитяча «гаряча» лінія


Національна дитяча «гаряча лінія»

Національна дитяча гаряча лінія


Національна гаряча лінія з питань запобігання домашнього насильства,
торгівлі людьми та гендерної дискримінації

Національна дитяча гаряча лінія


Головна » Статті » Вчителям » Поради психолога

Особливості роботи з агресивними дітьми

 Агресивна поведінка дітей—це своєрідний сигнал SОS, крик про допомогу, про увагу до свого внутрішнього світу,  в якому накопичилося надто багато руйнівних емоцій,  з якими дитина самостійно впоратися не може.

Майже в кожному класі зустрічається хоча б одна дитина з ознаками агресивної поведінки. Вона нападає на дітей, обзиває, б'є, відбирає іграшки, грубо висловлюється, одним словом, стає загрозою в колективі. Цю забіякувату грубу дитину важко прийняти такою, якою вона є, а ще важче зрозуміти.

Агресивність дитини, це, насамперед, відображення внутрішнього неблагополуччя, невміння адекватно реагувати на події, що відбуваються навколо неї. Дитина при цьому почувається знедоленою, нікому не потрібною. От вона й шукає способів привернути увагу дорослих і однолітків. Формується таке світовідчуття в сім'ї. Агресивна дитина сприймає світ як ворожий і намагається захистити себе, завоювати своє "місце піц сонцем". Дитина не знає, як інакше можна боротися за виживання в цьому світі.

Такі діти не можуть самі оцінити свою агресивність, їм здається, що увесь світ хоче скривдити саме їх. Виходить замкнене коло: агресивні діти боїться й ненавидять навколишніх, а ті, у свою чергу, боятися їх.

Агресивні діти потребують розуміння та підтримки дорослих. Вони б'ються, кусаються й лаються саме тому, що не знають, як чинити інакше. їхній поведінковий репертуар жорстко стереотипний, убогий і обмежений. Якщо ми, дорослі, надамо їм можливість вибору способів поведінки, то наше спілкування з ними стане ефективнішим і приємнішим для обох сторін.

Робота з даною категорією дітей повинна проводитися в трьох напрямках:

  1. Робота з гнівом. Навчання агресивних дітей прийнятним способам вираження гніву.
  2. Навчання дітей, навичкам розпізнавання і контролю емоцій, уміння володіти собою в ситуаціях, що провокують вибухи гніву.
  3. Формування здатності до довіри, співчуття та співпереживання.

Робота з гнівом

Гнів - одна з основних і найважливіших емоцій людини, викликана почуттям сильного обурення і супроводжувана втратою контролю над собою. Переживання гніву створює спонукання до дії, а не сама дія. А вже чи буде ця дія агресивною, залежить від низки причин: індивідуальних особливостей нервової системи і соціального оточення.

Одним із засобів вираження гніву в адекватній формі може стати дитячий малюнок. Наприклад, у ситуації, коли дитина розсердилася на однолітка, можна попросити її намалювати кривдника, зобразити його в тому вигляді й у тій ситуації, у якій хочеться "ображеному". Подібна робота повинна проводитися один на один із дитиною, поза полем зору суперника. Незалежно від того, що намалює дитина, сюжет не повинний критикуватися. Потрібно пам'ятати, що малюнок наповнений внутрішніми переживаннями дитини і ставитися до нього потрібно терпимо. Одній дитині достатньо намалювати свою агресію, щоб відчути себе спокійно і впевнено, а іншій необхідно ще зім'яти, розірвати свій малюнок. Усе залежить від інтенсивності почуттів дитини, її темпераменту, внутрішньої агресії.

Ще один спосіб допомогти дітям виразити вербальну агресію - погратися з ними в гру "Прозивалки". У дітей, що одержали можливість випустити з дозволу педагога негативні емоції і потім почути щось приємне про себе, зникає бажання діяти агресивно.

Гра "Прозивалки"

Мета: зняти вербальну агресію, допомогти виплеснути гнів у прийнятній формі.

Передаючи м'яч по колу або іншим способом, діти називають один одного необразливими словами. Заздалегідь обговорюється, якими "прозивалками" можна користуватися. Це можуть бути назви овочів, фруктів, грибів, меблів тощо. Звертання може звучати так: "А ти, Сашко, чайник". Нагадайте, що це гра, тому ображатися не варто. У заключному колі обов'язково всі говорять щось приємне, наприклад: "А ти, Сашко, сонечко". Варто проводити гру у швидкому темпі. Гра корисна не тільки для агресивних, а й для вразливих дітей.

Гра "Тух-тиби-дух"

Мета: зняття негативних настроїв і відновлення сил.

"Я повідомлю вам по секрету особливе слово. Це чарівне заклинання проти поганого настрою, образ і розчарувань. Щоб воно подіяло по-справжньому, необхідно зробити наступне. Зараз ви почнете ходити по кімнаті, ні з ким не розмовляючи. Як тільки вам захочеться поговорити, зупиніться навпроти одного з учасників, подивіться йому в очі і тричі сердито-пресердито вимовте чарівне слово: "Тух-тиби-дух". Потім продовжуйте ходити по кімнаті, час від часу підходьте до когось і кажіть чарівне слово. Щоб чарівне слово подіяло, потрібно дивитися в очі людині, що стоїть перед вами". У цій грі є комічний парадокс: хоча діти повинні вимовляти слово "Тух-тиби-дух" сердито, вони не можуть не сміятися.

Якщо діти занадто збуджені або назріла конфліктна ситуація на перерві перед уроком можна провести гру "Мішечок для криків".

Гра "Мішечок для криків"

Мета: та сама, що й у попередній грі.

По черзі або за бажанням діти підходять до вчителя і якнайгучніше кричать у спеціальний мішечок. А після уроків вони можуть, якщо захочуть, "забрати" свій крик назад.

Діти не завжди обмежуються бурхливою словесною реакцією, а іноді пускають у хід кулаки. У таких випадках варто їх учити контролювати свою фізичну агресію. Учитель, бачачи, що діти занадто активні на перерві, може організувати рухливі ігри, змагання. У класах шестирічок можуть бути підручні засоби: легкі м'ячі, які дитина може жбурляти в мішень; м'які подушки, які розгнівана дитина може бити; газети, які можна зім'яти і жбурляти у певне місце. Усі ці предмети можуть сприяти зниженню емоційної і м'язової напруги.

Гра "Штовхалки"

Мета: навчити дітей контролювати свої рухи.

Діти розбиваються на пари. Стають на відстань випростаних рук один від одного, упираються долонями. За сигналом ведучих починають штовхатися, намагаючися зрушити суперника з місця.

Можна вводити нові варіанти гри: штовхатися, схрестивши руки; штовхати партнера тільки лівою рукою; штовхатися спиною до спини.

Навчання навичок розпізнавання й контролю негативних емоцій

Агресивна дитина не завжди визнає, що вона агресивна, швидше вона впевнена у протилежному: це всі довкола на неї нападають. Такі діти не завжди можуть адекватно оцінити свій стан, а тим більше - стан інших.

Навчити дитину розпізнавати свій і чужий емоційний стан можна через малювання емоцій. Попросіть дітей намалювати малюнки: "Коли я серджуся", "Коли я радію", "Коли я ображаюся" тощо. Можна запропонувати їм шаблони без промальовування облич. Тоді дитина може завершити малюнок, домалювавши все, що вважає за потрібне. Навчити розпізнавати відчуття свого тіла і керувати ним дитину можна через тренування перед дзеркалом. Агресивну дитину в момент гніву можна поставити перед дзеркалом і попросити описати свій стан - зовнішній і внутрішній.

Коли хтось із дітей сердиться, запропонуйте гру "Камінець у черевиці". У процесі гри кожен учасник має можливість виразити словами свій стан, повідомити про нього іншим. Це знижує емоційне напруження і розряджає конфліктну ситуацію.

Гра "Камінець у черевиці"

Мета: розпізнати і вербалізувати свої почуття та розуміти почуття інших.

Діти сідають у коло, і вчитель запитує: "Діти, чи вам у черевик колись потрапляв камінець?" Діти по колу діляться враженням від того, як це відбувалося. Далі вчитель запитує: "Чи траплялося так, що ви так і не витрушували камінець, коли приходили додому? А на ранок, знову всунувши ногу в черевик, ви раптом відчували біль, натрапивши на той самий камінець. І маленька проблема ставала великою, неприємністю". Діти висловлюють враження від подібної події. "Коли ми сердимося, чимось стурбовані, схвильовані, нами це сприймається як камінець у черевику. Якщо ми одразу ж відчуємо незручність і витягнемо його, нога залишиться неушкодженою. А якщо залишимо камінець на місці, то в нас можуть виникнути проблеми.

Тому корисно говорити про свої камінці-проблеми відразу, як тільки ми їх помітимо. Давайте домовимося: якщо хтось із вас скаже: "У мене камінець у черевику", - ми все одразу зрозуміємо (вам щось заважає) і зможемо поговорити про це. Подумайте, чи не відчуваєте ви зараз якогось невдоволення, чогось такого, що заважало б вам. Якщо так, то скажіть про це, наприклад: "У мене камінець у черевику. Мені не подобається, що Оля забирає в мене ручку". Якщо вам нічого не заважає, то можете сказати: "У мене немає камінця в черевику".

Діти по колу описують свої відчуття, а окремі "камінці" корисно обговорити в колі. У цьому випадку кожний, хто захоче, пропонує одноліткові спосіб, як позбутися "камінця". Ця гра може перейти до розряду щоденних або ритуальних.

Формування здатності до довіри, співчуття і співпереживання

Агресивних дітей найчастіше не хвилюють страждання навколишніх, вони навіть уявити не можуть, що іншим може бути неприємно й погано. Якщо така дитина зможе поспівчувати "жертві", її агресія буде слабшою. Тому важливою є робота педагога із розвитку в дитини співчуття.

Однією з форм такої роботи може стати рольова гра, у процесі якої дитина може поставити себе на місце іншого, оцінити свою поведінку збоку. Наприклад, діти - "актори" грають сварку, схожу на ту, що відбулася в групі, а потім просять інших помирити їх. Діти пропонують різні способи виходу з конфлікту.

Яку б ви форму рольової гри не вибрали, важливо, що діти набувають уміння ставати на позицію іншої людини, розпізнавати її почуття й переживання, навчаться, як поводитися в складних життєвих ситуаціях. Загальне обговорення сприятиме товариськості дітей у класі та встановленню сприятливого психологічного клімату.

Гра "Літак"

Мета: навчити дітей погоджувати свої дії в невеликій групі.

"Хто з вас літав на літаку? Що тримає літак у повітрі? Чи хоче хтось із вас бути маленьким Літаком? Інші діти допомагатимуть Літакові літати".

Один із дітей (за бажанням) лягає животом униз на килим і розводить руки в боки, імітуючи крила літака. З кожного боку від нього стає по три людини. Нехай вони присядуть і просунуть руки під його ноги, живіт і груди. На рахунок "три!" вони одночасно встають і піднімають Літак із поля.

Тепер можна легенько поносити Літак по приміщенню. Коли він відчує себе зовсім упевнено, нехай заплющить очі, розслабиться, зробить коло і знову повільно приземлиться на килим.

Тема агресії завжди викликала інтерес психологів. Агресії присвячено багато фундаментальних психологічних досліджень, але при цьому, дуже мало літератури, що містить конкретні практичні рекомендації з корекції агресії та закріплення навичок конструктивної поведінки.

Тому пропоную свої робочі наробки які можливо стануть Вам у нагоді як для роботи з учнями,  їх батьками, так й особисто для Вас.

Ознаки агресивності:

  • упертість;
  • бажання суперечити, відмовлятися;
  • дратівливість;
  • напади гніву, вибухи злості, образи;
  • прагнення скривдити, принизити;
  • владність, наполягання на своєму;
  • егоцентризм, невміння зрозуміти інтереси іншого.

Причини агресивності

  • Реакція на приниження гідності дитини, глузування. Знущання над нею;
  • результат обмеження самостійності дитини, надмірної опіки, заперечення дорослими будь-якої ініціативи дитини;
  • прояв едипового комплексу (переважна спрямованість агресивності на дорослого однієї з дитиною статі);
  • суперництво між дітьми в родині з метою досягти переваги над братами або сестрами;
  • відбиття комплексу неповноцінності, прагнення довести іншим свою перевагу;
  • результат фрустрації — гнітючого переживання дитини через невдачу в задоволенні потреб і досягненні цілей;
  • агресивне поводження оточуючих, яких дитина наслідує й агресивністю яких «заряджається»;
  • прояв нелюбові до дитини, формування в неї відчуття беззахисності, небезпеки й ворожості навколишнього світу.

Коригування агресивного поводження

Деякі дослідники вдалися до спроб класифікувати агресивне поводження залежно від його проявів і методів впливу на дитину.

Перший підхід. Виокремлюють дві групи агресивного поводження, що відрізняються мотивами, які перебувають в їх основі: властолюбство і мстивість.

1. Характеристики властолюбного поводження

Активне властолюбне поводження: спалахи обурення, словесне обурення — учні йдуть на конфронтацію й нагнітають напруженість.

Пасивне: тиха неслухняність — учні обіцяють і чемно відповідають, але продовжують робити своє, вигадуючи вражаючі виправдання: погана пам’ять, слабке здоров’я, жорстокі батьки. Маніпулятори, які діють нишком.

Реакція вчителя

Емоції: гнів, обурення, можливий страх.

Імпульс: негайно припинити витівку, нехай навіть із використанням фізичних дій (струснути, ударити тощо). Іншими словами, властолюбця хочеться «убити власними руками».

Відповідна реакція учня

Стиль відповіді: конфронтація («Ви мені нічого не зробите»).

Дії: витівка триває, поки сам учень не вирішить припинити її. Він провокує вас, ви попадаєтеся на провокацію, виходите із себе — саме цього він і домагався. Він переміг і насолоджується хвилинами торжества. Чому ж він повинен припиняти?

Принципи профілактики

1. Уникання конфронтації та зниження напруженості.

2. Передача учневі частини своєї організаторської влади.

Учитель може принизити або налякати властолюбця, але натомість той напевно стане месником. А помста — більш важкий мотив «поганого» поводження, ніж влада.

2. Характеристики мстивого поводження

Якщо властолюбець просто випробовує вас, то месник зживає внутрішній біль, якого йому завдали, можливо, ви самі (можливо, і не помітивши цього), а швидше за все, хтось інший. Найчастіше помста є результатом образи на непрофесійне й неетичне, з погляду учня, поводження педагога. Наприклад, це може бути: а) образа за себе: «Ви всіх посилали за журналом, навіть Сашка, хоч він дурніший за мене. А мені — жодного разу»; б) образа за улюблений предмет: ставити каверзні питання вчителеві, який погано знає улюблений предмет учня.

Месники, як і властолюбці, бувають активні й пасивні.

Активна помста: прямі фізичні й непрямі психологічні акти насильства (учень шкодить з усіх сил).

Пасивна помста: ігноруються будь-які дружелюбні спроби контакту.

Реакція вчителя

Емоції: образа, біль, спустошення на додаток до гніву, обурення й страху; розгубленість або фрустрація.

Імпульс: негайно відповісти силою, як рівному (придушити), або піти із ситуації (утекти із класу).

Відповідна реакція учня

Стиль відповіді: шкодити.

Дії: витівка триває, поки сам учень не вирішить припинити її.

Принципи профілактики

1. Будувати відносини з усіма учнями за принципом турботи про них.

2. Учити учнів виражати душевний біль і страждання у прийнятні способи.

Однак слід пам’ятати: педагогічний вплив не дорівнює покаранню. Поставтеся до нього як до заходу з двома цілями: зупинити невідповідне поводження, що має місце в цей момент, і вплинути на вибір учнем у майбутньому більш підходящого поводження.

Заходи екстреного педагогічного втручання:

  • шукайте «витончений вихід»:
  • спантеличте учнів;
  • перенесіть обговорення питання;
  • погодьтеся з учнем;
  • визнайте владу учня;
  • змініть тему;
  • приберіть глядачів;
  • робіть записи.

Установлюйте санкції:

  • позбавлення або відкладання права займатися чим-небудь, права користування предметами;
  • позбавлення доступу до різних приміщень школи;
  • припинення взаємодії з іншими уч­нями;
  • вимога зустрічі з адміністрацією школи, батьками, міліцією;
  • відшкодування учнем збитків: полагодження, повернення речей на місце, заміна на рівноцінні.

Використайте виведення:

  • виведення до іншого класу, спеціального приміщення, кабінету шкільної адміністрації;
  • виведення із застосуванням сили.

Учитель повинен творчо, виходячи з конкретної ситуації та своїх особистісних особливостей, підходити до вибору методів впливу на поводження дитини й зрозуміти, що існують випадки, коли прямий вплив і вимога припинити те чи інше поводження може врешті-решт подіяти краще, ніж спроба бути терпимим до неадекватного поводження.

Згадайте, яких заходів екстреного впливу ви застосовували.

У якій ситуації вони «працювали»? У яких — ні?

Розглянуті методи можна використовувати для припинення «поганого» поводження, але вони не можуть бути заміною добре продуманого плану і програми зміни поводження. У наступному підході акцентується увага саме на заходах «перевиховання».

Другий підхід. Виокремлюються чотири групи агресивного поводження, що відрізняються характерологічними й поведінковими характеристиками його носіїв, і вказуються шляхи впливу на представників кожної ­групи.

1. Характеристика представників першої групи

Стійкий комплекс аномальних, аморальних, примітивних потреб; прагнення до споживацького проведення часу, деформація цінностей і відносин.

Егоїзм, байдужість до переживань інших, нелагідність, відсутність авторитетів. Егоцентризм, цинізм, озлобленість, брутальність, зухвалість, задерикуватість. Переважає фізична агресія.

Шляхи впливу

Спиратися на енергійність, завзятість у досягненні мети, прагнення до престижу, першості. Соціальна значущість виконуваних справ, організація роботи в невеликих групах по дві-три особи, де учневі подеколи доручається керівництво роботою товаришів, сприяє зміні ставлення до справи взагалі, до себе, товаришів і дорослих.

2. Характеристика представників другої групи

Деформовані потреби, цінності. Більш-менш широке коло інтересів, загострений індивідуалізм, бажання зайняти привілейоване положення за рахунок утиску слабких.

Імпульсивність, швидка зміна настрою, облудність, дратівливість. Фізична сила застосовується  ситуативно,  й то лише проти слабких.

Шляхи впливу

Зміна обстановки й стереотипних форм реагування на неї. Підкреслена повага до індивідуальних проявів цих дітей, їхніх інтересів, включення їх не лише у виконавську, але насамперед в організаторську діяльність, вироблення вмінь і командувати, і підкорятися. Це забезпечує відносно швидке входження в систему соціально значущих справ, нівелюючи конфліктні відносини з оточуючими.

3. Характеристика представників третьої групи

Конфлікт між деформованими й позитивними потребами, цінностями, відносинами. Однобічність інтересів, пристосовництво, удавання, облудність. Переважає непряма й вербальна агресія.

Шляхи впливу

Особливо впливає ритм і спрямованість соціально схвалюваної діяльності, залучення до пошукових робіт, які дадуть можливість розбудити в цих дітях інтерес до самоствердження, прояву свого «Я», заняття поважного місця в середовищі однолітків.

4. Характеристика представників четвертої групи

Слабко деформовані потреби, але водночас відсутність певних інтересів і досить обмежене коло спілкування. Безвладні, недовірливі, підлещуються до сильніших. Боягузливі та мстиві.

Вербальна агресія й негативізм.

Шляхи впливу

Увійти в систему соціально визнаної діяльності допомагає пробудження інтересу до життя, позитивні переживання, знаходження значущих перспектив. Організація змінного графіка робіт за підкресленої лінії відповідальності створює умови для входження цих дітей у систему різноманітної діяльності.

Ключові моменти, на які потрібно спиратися в роботі з агресивними дітьми.

I. Ставлення до агресивного поводження. Агресор не хоче скривдити саме вас, точно так само він учинив би з будь-ким, хто опинився б на вашому місці.

ІІ. Орієнтація на внутрішню позицію дитини.

ІІІ. Намагання не провокувати агресію:

  • рівноправність у відносинах з дитиною;
  • уникання глузувань і маніпулятивних питань;
  • оцінювання не особистості, а пово­дження.

ІV. Педагогічний вплив не дорівнює покаранню. Він передбачає:

  • заходи екстреного педагогічного втручання;
  • програму зміни поводження.

Використання тих чи інших методів впливу залежить від багатьох факторів (ситуації, особистісних особливостей учителя й дитини) і вимагає творчого підходу.

 

Правила взаємодії з агресивною дитиною

Приймайте дитину такою, якою вона є

Висувайте вимоги до дитини, враховуючи не своє бажання, аїї можливості

Розширюйте кругозір дитини

Залучайте дитину до спільної діяльності, відзначаючи її внесок у виконуваній роботі

Ігноруйте легкі прояви агресивності, не фіксуйте на них увагу оточуючих

Категорія: Поради психолога | Додав: Admin (05.01.2017)
Переглядів: 775 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Актуально


Перекласти сайт




Наше опитування
Оцініть наш сайт
Всього відповідей: 563

Час

Корисні посилання

 
 

 
Вивчаємо інформатику
 
Видавництво педагогічна преса
 

Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Міні-чат

Вверх
© 2020 Богуславське НВО "Ліцей №3 - МАН"